Новий рік

Звичай святкувати Новий рік уперше з'явився у Месопотамії. На думку вчених, перший новий рік відсвяткували у третьому тисячолітті нашої ери. Традиція святкування Нового року була пов'язана з тим, що всі землеробські роботи розпочиналися наприкінці березня, після того, як прибувала вода у Тигрі та Євфраті. Протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами було ознаменовано цю подію. Під час свята заборонялося працювати та вершити суди.
Поступово звичай святкувати Новий рік набував все більшого розмаху – іудеї, які перебували у вавилонському полоні, запозичили цю традицію, від них вона перейшла до греків, а вже від греків – до народів Західної Європи.
Коли Юлій Цезар запровадив новий календар (зараз його називають юліанським), першим днем Нового Року почали вважати перший день січня.
У 1699 році Петро I видав указ про відзначення Нового Року за європейським звичаєм - 1 січня. У ніч з 31 грудня 1699 р. на 1 січня 1700 р. Петро сам вийшов на Червону Площу і власноруч запустив у небо першу ракету, ознаменувавши початок святкового салюту. Новорічна ялинка, як символ свята, з'явилася того ж року. Нові новорічні звичаї прижилися у слов'ян досить швидко і багато старих обрядів - веселі карнавали, витівки ряжених, катання на санях, гадання і хороводи навколо ялинки - добре вписалися в ритуал зустрічі Нового року.