Історія шоколаду
Під терміном «шоколад» у різні історичні періоди розуміли різні продукти на основі какао-бобів:
- До початку XVII століття шоколадом називався холодний терпкий напій з гіркуватим смаком, що отримується з розтертих бобів какао.
- У XVII-XVIII століттях заможними європейцями вживався гарячий шоколад - солодкий напій, найчастіше з додаванням молока та спецій.
- Починаючи з другої третини XIX століття шоколадом називається не напій, а твердий продукт на основі какао-олії - плитковий шоколад.
Існує:
- Гіркий питний шоколад
- Солодкий питний шоколад
- Твердий шоколад
При петербурзькому дворі звичай подавати вранці чашечку шоколаду ввела, мабуть, Катерина II [5]. Про її лідера Потьомкіна сучасники писали: «Час до обіду у тому, що він п'ять-шість разів пив то кави, то шоколад, закушуючи шинкою чи курчам»[6]. Великим гурманом та любителем шоколаду був і її перший міністр Микита Панін. Менш сановним дворянам XVIII століття напій, зазвичай, був дуже доступний, хоча він згадується в мемуарах, скажімо, Болотова. Дореволюційний шоколад фабрики Ейнема
Демократизація гарячого шоколаду відбулася після винаходу Хойтеном порошкового какао та появи на ринку дешевого бурякового цукру. Вже в Гоголя гарсон на Невському проспекті «літає, як муха, з шоколадом»[7], чашку шоколаду замовляє в шинку майор Ковальов, як і пан Голядкін у Достоєвського. Дружина чиновника Калиновича у Писемського «з пристойною томністю в особі пила щоранку шоколад і міняла потім, разів зо два і три, свій туалет»[8].
У середині XIX століття шоколад у Росії все ще варили. Дмитро Карамазов, наприклад, «розпорядився, щоб зварили шоколад на всіх дівок». Подорожуючому Гончарову подавали «товчений дорогий чай, збитий із піною, як шоколад». Тургенєв описує в «Весняних водах» круглому столі, що височіє на вкритому чистою скатертиною «величезний порцеляновий кавник, наповнений запашним шоколадом, оточений чашками, графинами з сиропом, бісквітами і булками, навіть квітами».
Жорсткий шоколад завоював Росію лише в останній третині XIX століття. Шоколадними цукерками пригощали своїх дітей уже герої «Анни Кареніної». Наприкінці ХІХ століття отримали велику популярність барвисто оформлені набори шоколадних цукерок, що випускалися на фабриках Абрикосова і Эйнема[9]. У магазині Абрикосова на розі Микільської вулиці ласощі на кшталт шматочків ананаса у шоколаді коштували 2,5 рубля за фунт.
У СРСР шоколад тривалий час розглядався як делікатесний та дорогий товар, властивий буржуазному способу життя [10]. У книзі «Повстання» (1934) І. Овчаренко саркастично громив «російську буржуазію, що притискала до грудей шматочки шоколаду». Відповідно, асортимент товару тоді був невеликий. Лише на початку 1960-х років радянським урядом було прийнято нову продовольчу програму, в якій особлива увага приділялася створенню масового, доступного за ціною молочного шоколаду. Підсумком роботи радянських кондитерів стала поява на прилавках магазинів у середині 1960-х шоколаду марки «Оленка», названого, за переказами, на честь дочки Валентини Терешкової[11].